* * *
Что видим мы — Всевышний создал:
Долины рек, озер, леса,
И эти тучи, эти звезды,
И эти птичьи голоса.
Зверей он создал, насекомых
(Пред нами промелькнут не все),
Знакомых нам и незнакомых,
Больших и маленьких совсем.
Он создал хлеб для нашей плоти,
Чтобы нас голод не томил;
И если в мир иной сойдете,
Там тоже создано все Им.
Хвала Ему, хвала и слава,
Он выше всяческих похвал;
Будь с нами всюду, Боже Правый,
Средь бурных волн, средь хмурых скал,
Средь радостей и средь лишений,
На плавном спуске и в пике...
Прости нам наши согрешения,
Как водам по весне в реке.
Хвала Тебе, хвала и слава
Сегодня, завтра и всегда.
Пусть блещет людям Твоя правда,
Как негасимая звезда.
* * *
Камень канет, на дно ляжет,
Небольшую подняв муть,
Ничего не почувствуешь даже,
Небом так суждено ему.
Может дереву тоже больно,
Если рубят руки ветвей,
Если падает ствол безвольно
На питавшею его твердь.
Человек не доска заборная,
Оставляющая свой пролет;
И страшнее мучительной боли —
Неизвестности острие.
* * *
Мелодия добра тихая,
Не глушит она децибелами…
Из подземелья выходцы
Черное старательно отбеливают;
Чтоб плотское плотнее к нам
причаливало,
Чтоб возвышалось, воспевалось музами…
Мы верим этим малярам отчаянно,
Не слышим приглушенной тихой музыки.
* * *
Пышнеет куст недоверия,
Бывает ли что канканнее.
Однажды захлопнутся двери
И шорох шагов канет.
На чувств выясняется саммите
Наша ошибка большая:
Разрыв мы растим сами
Обидою его орошая.
* * *
Мчатся куда-то кони,
Словно стряхнуть вину,
Вот в забытье канули,
Канули в тишину.
Их остановят, стреножат,
Участь их решена...
Только вину стряхнешь ли,
Если скала она?
* * *
Срываются замки массивные
(Пусть и в глазах троит)...
Да, перед грубой силою
Мало кто устоит.
Сталь — не винили пробочка,
Не такова стать...
А для иного и пломбочку
Не так-то легко сорвать.
* * *
Словно забиты окна,
Накрест досками дверь;
Хоть до утра торкайся,
Не впустят тебя, — поверь.
Люди там, а не звери,
Но людность не очень видна...
Бредешь и от этой двери.
Такие вот времена.
ГРИБЫ
Собирал грибы в лукошко,
Лес исхоженный, учти;
Было их совсем немножко,
Все червивые почти.
Но зашел я в бор чудесный,
По велению судьбы;
Были там грибы как «песни»,
И крепки, и молоды.
Оказался я не вежлив
(Чем винюсь перед страной).
Всё, что собранное прежде
Было выброшено мной.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.