О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Осенняя сирень - Олейниченко Максим Сергеевич У каждого в жизни бывают взлеты и падения. Когда мы на высоте, в расцвете сил, обаяния - на нас обращают внимание, хвалят, поддерживают. Но наступают и сложные времена, когда мы не в лучшей форме, и фортуна не на нашей стороне. Важно помнить, что нас определяют не наши взлеты и падения, а этот любящий, нежный взгляд Того, Кто нас создал. Он может сейчас видеть нас и не в лучшей форме, не с самой приглядной стороны, но Он знает наше естество и судьбу, ради которой Он создал нас. Как бы все плохо ни казалось - нужно держаться за взгляд Христа, который один соизмерим нашей личности.
